Dlaczego wojna nie mieści się w głowie?

українська версія нижче

Rocznica rosyjskiej agresji na Ukrainę - 24 II 2022

Jak to jest leżeć obok dzieci w bunkrze i myśleć nieustannie, jak je zasłonić własnym ciałem, kiedy będzie spadał sufit trafiony rosyjską bombą?

Jak powiedzieć dzieciom o wojnie, kiedy nisko nad domem lecą obce samoloty?

Jak to jest chodzić po swoim domu i analizować, który kąt jest najbardziej bezpieczny, gdyby rakieta wpadła przez okno?

Kiedy słuch przestawia się na dźwięki wojny? Rozpoznaje z daleka strzały czołgu, głuche jak walenie pięścią w stół. Skąd wie, że duża rakieta w locie brzmi jak woda gotująca się w czajniku? I kiedy mózg zaczyna mylić wybuch pocisku z grzmotem burzy? Robi to celowo?

Kiedy „walizka” i „podróż” brzmią tragicznie. 

Kiedy zabijasz swoje okna deskami.

Kiedy co wieczór siadasz z dziećmi przy stole i z odległości 1500 km oglądacie w smartfonie martwy obraz z czterech kamer twojego pustego domu.

Czy uciekając z domu zamknąć go na klucz? Co zrobić z kluczem?

Kiedy decydujesz się, żeby zamieszkać z rodziną w ciemnej piwnicy i nie zapomnieć o łopacie do odkopywania bliskich.

Wiesz, że obcy żołnierze będą badać tatuaże na twoim ciele? Że za tatuaż mogą cię rozstrzelać?

Co znaczą podziurawione auta osobowe przy drodze?

Dlaczego na dwóch kartkach piszesz dużymi literami „DZIECI” i przyczepiasz do przedniej i tylnej szyby?

Czy umiesz przejechać zaminowaną drogą? Precyzyjnie kierować autem między minami, gdy na tylnym siedzeniu krzyczą dzieci

Kiedy po asfalcie płynie krew.

Kiedy psy rozszarpują zwłoki w centrum miasta.

Kiedy twój blok stracił ściany, a twoja kuchnia, pokój wiszą w powietrzu jak w domku dla lalek.

Kiedy pierwszy raz widzisz tak wiele przerażonych twarzy.

Kiedy twoje miasto, twoje pole, twoja droga, nawet ławki i place zabaw są zaminowane.

Kiedy twój mąż pakuje w milczeniu wojskowy plecak.

Kiedy wymyka się tylnymi drzwiami na wojnę.

Kiedy dostajesz wiadomość z wojska, że nie mogą odnaleźć ciała męża. Pogrzebu nie będzie.

Kiedy myślisz, dlaczego nikt nie zapytał cię o zgodę na nagłe, samotne życie.

Dlaczego wojna nie mieści się w głowie?

W rocznicę rosyjskiej agresji na Ukrainę przypominamy Państwu nasze Oratorium dedykowane ofiarom wojny w Ukrainie „Spokojnie, wojny nie będzie. ŚWIADECTWA Z ZAGŁADY”.

Na podstawie reportażu Joanny Mikulskiej „Martwy obraz z czterech kamer”

Muzyka: Mikołaja Trzaski. W wykonaniu: Steve Swell, Per-Ake Holmlander, Tim Daisy, Ido Bukelman, Olo Walicki, Mikołaj Trzaska oraz uczestnicy warsztatów improwizacji jazzowej: Hania Derej, Cyprian Pakuła, Rafał Rokicki, Kajetan Sokolnicki, Iwo Tylman. Reżyseria Zbigniew Brzoza. Scenariusz: Zbigniew Brzoza i Włodzimierz Nowak. Scenografia, projekcje: Wojciech Żogała. Wizualizacje Grzegorz Bernatek.

Obsada: Marta Markowicz jako Julia z Chersonia, Milena Gauer jako Ania z Kijowa i Emilia Lewandowska jako Aliona z Siewierodoniecka.   

Premiera odbyła się 29 października 2022.

Reportaż Joanny Mikulskiej „Martwy Obraz z czterech kamer” powstał w ramach warsztatów Studium Reportażu Teatru Jaracza w Olsztynie Świadectwa uchodźców. Jak opowiedzieć traumę prowadzonych przez reportera Włodzimierza Nowaka. 

Film w serwisie You Tube będzie można oglądać do 10 marca 2023r.

Wydarzenie powstało w ramach ogólnopolskiego projektu „Przestrzenie Sztuki”, organizowanego i finansowanego przez Ministerstwo Kultury i Dziedzictwa Narodowego, Instytut Teatralny im. Zbigniewa Raszewskiego oraz Narodowy Instytut Muzyki i Tańca. 

     Współfinansowane ze środków Samorządu Województwa Warmińsko-Mazurskiego.

Річниця від початку російської агресії в Україні

Як це – лежати біля дітей у бункері і весь час думати, як прикрити їх власним тілом, коли стеля  впаде від російської бомби?

Як розповісти дітям про війну, коли над будинком низько літають чужі літаки?

Як це – ходити по дому й аналізувати, який кут найбезпечніший, якщо б у вікно залетіла ракета?

Коли слух переходить на звуки війни? Здалеку впізнає постріли танка, глухі, як удар кулака по столу. Звідки він знає, що велика ракета в польоті за звуком нагадує воду, яка кипить у чайнику? А коли мозок починає плутати вибух ракети з громом? Він робить це навмисно?

Коли «валіза» і «подорож» звучать трагічно.

Коли забиваєш свої вікна дошками.

Коли ти щовечора сідаєш за стіл з дітьми і з відстані 1500 км дивишся на смартфоні мертве зображення з чотирьох камер свого порожнього будинку.

Коли тікаєш з дому, чи варто замикати його на ключ? Що робити з ключем?

Коли вирішуєте жити з родиною в темному підвалі, не забудьте про лопату, щоб відкопувати своїх близьких.

Чи знаєш, що ворожі солдати будуть розглядати татуювання на твоєму тілі? Що вони можуть застрелити вас за тату?

Що означають продирявлені машини при дорозі?

Чому на двох аркушах паперу великими літерами пишемо «ДІТИ» і приклеюємо їх до лобового та заднього скла?

Чи знаєш як проїхати заміновану дорогу? Керуючи машиною точно між мінами, в той час коли діти кричать на задньому сидінні.

Коли по асфальту тече кров.

Коли собаки роздирають трупи в центрі міста.

Коли ваш блок позбавляється стін і вашої кухні, кімната висить у повітрі, як ляльковий будиночок.

Коли вперше бачиш стільки переляканих облич.

Коли твоє місто, твоє поле, твоя дорога, навіть лавочки та дитячі майданчики заміновані.

Коли твій чоловік мовчки спаковує свій військовий рюкзак.

Коли він крадькома виходить через чорний хід на війну.

Коли вам повідомляють військові, що не можуть знайти тіло вашого чоловіка. Похорону не буде.

Коли думаєш, чому ніхто не запитав у тебе дозволу на раптове життя у самотності.

Чому війна не вкладається в голові?

У річницю від початку російської агресії проти України запрошуємо до перегляду нашої Ораторії, яка присвячена жертвам війни в Україні «Спокійно, війни не буде. СВІДОЦТВО ГЕНОЦИДУ», згідно репортажу Йоанни Мікульської «Мертве зображення із чотирьох камер».

Музика: Міколай Тшаска. Виконують: Стів Свелл, Пер-Аке Холмландер, Тім Дейзі, Ідо Букельман, Оло Валіцький, Міколай Тшаска та учасники майстер-класів джазової імпровізації. Режисер: Збігнєв Бжоза. Сценарій: Збігнєв Бжоза та Влодзімеж Новак. Сценографія, проекції: Войцех Зогала.

Візуалізація: Гжегож Бернатек

У ролях: Марта Маркович у ролі Юлії з Херсону, Мілена Гауер у ролі Ані з Києва та Емілія Левандовська у ролі Альони із Сєвєродонецька.

Прем'єра 29 жовтня 2022.

Репортаж Йоанни Мікульської «Мертве зображення з чотирьох камер» було створено в рамках репортажного дослідження Театру Ярача в Ольштині «Свідчення біженців. Як розповісти про травму», яке провів репортер Влодзімеж Новак.