Via Carpatia 2022!

Zło nigdy nie zwycięża,

Wolność zwycięża

Takie hasło od kilku miesięcy widać na frontonie Teatru im. Stefana Jaracza w Olsztynie i z takim przeświadczeniem rozpoczynamy drugą edycję festiwalu Via Carpatia. Kiedy rok temu powoływaliśmy do życia olsztyńskie spotkanie teatrów Europy Środkowej i Wschodniej, byliśmy mocno poturbowani przez pandemię, zmęczeni niemal niekończącymi się restrykcjami. Zajmowaliśmy miejsca na widowni, nie zdejmując masek z twarzy, ale gdzieś w środku była w nas nadzieja, że za chwilę czeka nas bardziej przyjazny czas. Nikt nie spodziewał się wówczas, że kolejny festiwal odbędzie się w czasie, gdy za naszą wschodnią granicą trwa barbarzyńska wojna, a naród ukraiński od wielu miesięcy odpiera ataki Rosjan i odbija krok po kroku zabrane wcześniej w wyniku inwazji tereny. Widmo wojny ciąży nad teatrem nie tylko w naszej części Europy, dziś jednak widać wyraźnie, że najważniejsze, co artyści mogą zrobić w tak ekstremalnej sytuacji, to pracować jeszcze intensywniej. Dlatego mimo wszystkich okoliczności cieszymy się na październikowe teatralne święto, wierząc, że żywa rozmowa twórców o tym, co nas łączy i o sprawach, na które patrzymy inaczej, może przynieść wszystkim zastrzyk nadziei i inspirację na przyszłość.

   Wierzymy, że dobro zawsze zwycięża, mając świadomość, że najważniejsza jest dziś odpowiedź na pytanie o rolę ludzi sztuki w trakcie wojny. Będziemy o tym dyskutować podczas festiwalu z jedną z najważniejszych ukraińskich poetek i dramatopisarek Nedą Neżdaną oraz z wybitnymi dramaturgami Mariusem Ivaškevičiusem, Istvánem Tasnádim i Györgym Spiró, zastanowimy się również nad sytuacją ukraińskiego teatru po rosyjskim ataku, a także zaproponujemy performatywne czytanie sztuki „Szczęście na muszce” nagradzanego, ukraińskiego pisarza Ołeksandra Witera.

   Sednem Via Carpatia są jednak znakomite spektakle. W tym roku łączy je pytanie o żywotność mitu, o rudymenty, które składają się na naszą tożsamość. Po roku wróci do Olsztyna wileński Teatr Mały, by w „Mistrzu” w reżyserii wielkiego maga Rimasa Tuminasa opowiedzieć o relacji Adama Mickiewicza i Andrzeja Towiańskiego.  Teatro Tatro ze słowackiej Nitry zaprosi widzów do wielkiego namiotu i tam pokaże „Mistrza i Małgorzatę” według powieści Bułhakowa, zaś najważniejszy węgierski teatr – budapesztańska Katona – przedstawi „Melancholy Rooms”, przejmującą medytację zrodzoną z pandemicznego doświadczenia. Aktorów Katony zobaczymy też w filmowej rejestracji „Wzmianki” György Spiró, przez samego autora określanej jako komedia i thriller prawniczy w jednym.

   Rok temu gościł na festiwalu znakomity węgierski Teatr Maladype, a teraz jego szef, Zoltán Balázs otworzy Via Carpatia inscenizacją „Dziadów, części II”, przygotowaną w olsztyńskim Teatrze Jaracza. Można spodziewać się odległej od naszych przyzwyczajeń interpretacji Mickiewiczowskiego obrzędu, szukania w nim źródeł teatralności dzieła polskiego wieszcza.
Zło musi przegrać, ale skąd się bierze? Skąd zło – unde malum? To pytanie wybrzmi w spektaklu gospodarzy festiwalu – „Wrogu publicznym” w reżyserii Zbigniewa Brzozy.
Bo w naszym najgłębszym przekonaniu teatr jest właśnie od zadawania pytań. Szczególnie w tak trudnym czasie jak ten, który teraz przeżywamy. Festiwal Via Carpatia stanie się więc przestrzenią żywego spotkania i intensywnej rozmowy bez żadnych ograniczeń.

Do zobaczenia w Teatrze Jaracza na Festiwalu Via Carpatia.

Zapraszamy do rezerwowania terminów 

REPERTUAR 

„Mistrz”  

„Mistrz i Małgorzata” 

„Melancholy Rooms”

Зло ніколи не перемагає,

Свобода перемагає

  Це гасло вже кілька місяців видно на фасаді Театру ім. Стефана Ярача в Ольштині, і з таким переконанням ми розпочинаємо другій фестиваль Via Carpatia. Коли рік тому ми запускали ольштинську зустріч театрів Центральної та Східної Європи, ми були сильно вражені пандемією, втомлені від майже нескінченних обмежень. Ми сиділи в аудиторії, не знімаючи масок з облич, але десь всередині нас жила надія, що незабаром нас чекає більш дружній час. Тоді ніхто не очікував, що наступний фестиваль відбудеться в той час, коли за нашим східним кордоном точиться варварська війна, а український народ багато місяців відбиває напади росіян і крок за кроком повертає території, раніше відібрані внаслідок вторгнення. Привид війни тисне на театр не тільки в нашій частині Європи, але сьогодні стає зрозумілим, що найважливіше, що можуть зробити артисти в такій екстремальній ситуації, — це працювати ще інтенсивніше. Тому, незважаючи на всі обставини, ми з нетерпінням чекаємо Жовтневе театральне свято, вірячи, що живе спілкування творців про те, що нас об’єднує, і про речі, на які ми дивимося по-різному, може дати кожному ін’єкцію надії та натхнення на майбутнє.

  Ми віримо, що добро завжди перемагає, знаючи, що сьогодні найголовніше – відповісти на питання про роль людей мистецтва під час війни. Ми обговоримо це під час фестивалю з однією з найвидатніших українських поетес і драматургинь Недою Нежданою та з видатними драматургами Маріусем Івашкявічюсом, Іштванем Таснаді та Дьєрджем Шпіро, ми також розглянемо ситуацію в українському театрі після нападу росії, і запропонуємо перформативне читання п’єси «Під прицілом у тиші» відзначеною премією, українського письменника Олександра Вітра.

  Однак основою Via Carpatia є чудові вистави. Цього року їх об’єднує питання про життєздатність міфу, про рудименти, з яких складається наша ідентичність. Через рік Вільнюський малий театр повертається до Ольштина, щоб розповісти про стосунки Адама Міцкевича та Анджея Товянського у «Хазяїні» у постановці великого чарівника Рімаса Тумінаса. Театр Tatro зі словацького міста Нітра запросить глядачів у величезний намет і покаже «Майстра і Маргариту» за романом Булгакова, а найважливіший угорський театр — Катона в Будапешті — покаже «Меланхолійні кімнати», зворушливу медитацію, навіяну досвідом пандемії. Акторів Катони ми також побачимо у фільмі «Згадки» Дьордя Шпіро, який сам автор описує як комедію та юридичний трилер, об’єднані в одне ціле.

  Рік тому фестиваль приймав чудовий угорський Театр Maladype, а тепер його керівник Золтан Балаш відкриває Via Carpatia постановкою «Дзяди, частина ІІ», підготовленою в Театрі Ярача в Ольштині. Можна очікувати далеку від наших звичок інтерпретацію ритуалу Міцкевича, шукаючи джерела театральності творчості польського барда.

  Зло повинно зазнати поразки, але звідки воно береться? Звідки береться зло - unde malum? Це питання прозвучить у виставі господарів фестивалю – «Ворог суспільства» режисера Збіґнєва Бжози.

  Бо, на наше глибоке переконання, театр — це задавати питання. Особливо в такий складний час, який ми зараз переживаємо. Тому фестиваль Via Carpatia стане простором для живої зустрічі та насиченого спілкування без будь-яких обмежень.

До зустрічі в Театрі Ярача на фестивалі Via Carpatia.

Запрошуємо робити бронювання